В пошуках енергії техніка майбутнього звернеться до тепла, прихованого глибоко в надрах планети. Запаси його визначаються величезною цифрою «двісті п’ятдесят трильйонів кіловат-годин на рік. Це в два з половиною рази більше, ніж могли б дати припливи, та майже у вісім разів більше, ніж дали б ріки.

Скориставшись теплом Землі, людство одержало б коли не вічне, то принаймні довговічне джерело енергії. Адже це тепло не залежить ні від Сонця, ні від Місяця, як усі інші енергетичні ресурси.

Гейзери викидають готову пару з глибини кількасот метрів. Можна утворити штучний гейзер «пробурити в певному місці свердловину, і струмінь пари битиме з неослабною силою. Італійські геотермічні електростанції дають на рік понад два мільярди кіловат-годин енергії. Новозеландська станція виробляє понад півмільярда. Дала струм Паужетська експериментальна геотермальна електростанція на Камчатці.

Треба, однак, сказати, що цей на перший погляд простий спосіб одержання електроенергії має певні технічні труднощі. Вода, що надходить Із надр, насичена різними домішками, які шкідливо впливають на лопаті турбін. Є в ній і гази, що теж заважають роботі турбінної установки. їх доводиться відсмоктувати насосом, а пару «очищати, перетворюючи на рідину та випаровуючи знову (за допомогою того ж підземного тепла).

Отже, надра, постачаючи нас теплом, дадуть водночас І дуже цінну сировину для хімічної промисловості.

Геотермічна енергія дешевша від гідравлічної та звичайної теплової. Не потрібні греблі, шлюзи, дамби, котли і топки, фільтри для очищення повітря від попелу та диму. А гарячою водою, що відпрацювала в турбіні, можна обігрівати теплиці, будинки. Вона знадобиться також і для різних побутових потреб, на виробництві.

Людина зможе використати не лише термальні води, а й тепло самої Землі. На кожен кілометр глибини температура нашої планети підвищується приблизно на тридцять градусів. А в районах вулканів «діючих чи недавно згаслих «нагрівання зростає ще швидше.